ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНЕ ТОВАРИСТВО «СПАРТАК»​

ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ

 Крокуй, спартакіадо!

Підсумки участі радянських спортсменів в олімпійських стартах яскраво продемонстрували загальний успіх збірного колективу СРСР, зміцнили авторитет радянського спорту на міжнародній арені.

Тому значні зміни відбулися і в діяльності Республіканської  організації „Спартак”, яку очолив К.А.Бусигін. Організаційний пленум спорттовариства переглянув свої позиції в розвитку олімпійських видів спорту, відношення до діяльності низових колективів, громадського активу, проведення масових змагань та участі провідних спортсменів у всесоюзних і міжнародних стартах.

Вже в першому  після Олімпіади чемпіонаті країни з легкої атлетики, що відбувся в кінці серпня 1953 року в Москві, українські спартаківці  дніпропетровець Ф.Марулін  у бігу на 3000 метрів з перешкодами показав  третій результат і завоював бронзову  нагороду, а харків’янин П.Жарий був четвертим з марафонського бігу. Виступаючи в стартах І-х спортивних ігор на ІV  Всесвітньому фестивалі молоді і студентів у Бухаресті в складі збірної СРСР, Ф.Марулін поліпшив своє досягнення і став володарем золотої медалі. Наступного сезону в чемпіонаті країни в Києві Ф.Марулін став чемпіоном СРСР. Він же встановив і новий рекорд України. Б’є нові республіканські досягнення  і стає  чемпіоном  й інший спартаківець з Дніпропетровська М.Бєлокуров з бігу на 1500 метрів.   В чемпіонаті  СРСР 1955 року відзначився і їх київський одноклубник Ф.Ткачов, він завоював срібну нагороду і встановив рекорд України з метання молоту. Чемпіоном республіки у  бігу на 110м з перешкодами стає уманський спартаківець Б.Юшко.

З неменшим успіхом виступали спартаківські гімнастки. Зокрема, в перших Міжнародних  дружніх спортивних іграх молоді в Бухаресті в складі збірної СРСР в командних змаганнях золоті нагороди дісталися киянці Г.Коноваловій і одеситці М.Петровій. А переможцем в особистій першості стала киянка Н.Бочарова. Високу майстерність Г.Коновалова продемонструвала і на ІІ-х Міжнародних спортивних іграх у Варшаві 1955 року.

Тривали й інші змагання, де успішно виступали спартаківські спортсмени.

Фіналістом  чемпіонату СРСР з шахів у 1954 році і чемпіоном України 1955 року стає київський майстер  спорту А.Банник. Талановитий шахіст став і бронзовим призером командного чемпіонату СРСР в складі збірної УРСР. Свою тріумфальну ходу в чемпіонатах країни А.Банник продовжить у фіналах 1956-1958 років, де стане другим призером чемпіонату  України, призером всесоюзних і республіканських першостей „Спартака”.  Чемпіонкою Радянського Союзу серед команд стала донецька шахістка  майстер спорту Н.Русинкевич. В складі збірної команди „Спартак” вона завоювала золоту медаль. Н.Русинкевич – неодноразова призерка всеукраїнських  чемпіонатів, у 1958 році була чемпіонкою України серед жінок, а протягом 1952-1956 років успішно виступала у відомчих змаганнях „Спартака”, була чемпіонкою і призером Центральної і Республіканських рад спортовариства.

У підготовці резервів для збірних команд „Спартака” з фехтування брали участь львівські тренери В.Колесников і С.Ставицький, вихованці яких  посідали високі місця у всесоюзних відомчих змаганнях.

З  року в  рік  зростала   майстерність  спартаківських велосипедистів.

Масові змагання спартаківців з велоспорту відбулися в Харкові, Одесі, Сімферополі, Кіровограді, Львові та інших містах України.

В товаристві  виросли такі відомі гонщики, як переможець  найбільш престижної групової гонки на 192,6 км заслужений майстер спорту М.Колумбет з Києва, донеччанин А.Аматуні – переможець велогонки на призи  газети „Правда України”, в першості країни  в гонці  з роздільного старту на 50 кілометрів  його напарник по команді М.Попов, а також киянин Ю.Гамерштедт, Ф.Євтушок, К.Коцинський, В.Столяров, Т.Кухаренко та інші. В першостях всесоюзного „Спартака” велосипедисти України перебували в трійці сильніших з програми велогонок.

В цей період спартаківські колективи, обласні, міжрайонні і міські ради  активно проводили змагання з народного веслування, кульової стрільби, важкої  атлетики, боксу, видів боротьби, лижного спорту тощо.

Значну увагу спартаківські організації республіки приділяли підготовці значківців нового комплексу ГПО, спортсменів масових розрядів та майстрів спорту. В регіональних радах спорттовариства створювалось багато секцій з видів спорту і результати були вражаючими: масовість в спорті зросла вдвічі у порівнянні з довоєнним періодом...

Бурхливий розвиток масової фізкультури і спорту дозволив в цей період провести ІІ Всесоюзну спартакіаду товариства промкооперації „Спартак”. В Спартакіаді взяло участь  понад  361 тисяча учасників з усіх кінців неосяжної країни. На цей час під червоно-білим прапором „Спартака” вже було 8720 колективів фізкультури  з  450-тисяччю  фізкультурників. В товаристві культивувалося 39 видів спорту, в його лавах налічувалося 600 заслужених майстрів спорту і майстрів спорту СРСР.

В багатьох видах спартакіади „Спартака” з’явилися нові імена. В 1954 році нормативи майстра спорту з стендової стрільби виконав чернігівський стрілець Є.Словачевський, він же стає чемпіоном у спартакіадних стартах. Його приклад наслідують земляки майстри спорту С.Лазарев з важкої атлетики  та Л.Фіргер у вільній боротьбі. Полтавський спартаківець штангіст П.Мандя  стає срібним призером у триборстві, його вводять до складу збірної Укрради, і на Спартакіаді товариства він посідає знову призове місце. Пройде небагато часу і його талант розкриється  в ролі тренера. За свою кар’єру  наставника  спортивної  молоді  Петро  Якович Мандя підготує 27 майстрів спорту з важкої атлетики,  14 майстрів та двох майстрів спорту міжнародного класу з гирьового спорту, одного майстра з пауерліфтінгу.

Успішно виступали в Спартакіаді  боксери житомирського „Спартака”,    де бокс став популярним ще з довоєнних часів завдяки невтомному ентузіасту і наставнику молоді Йосипу Михайловичу Тросману.

В баскетболі відзначалися одеські спортсмени, а з волейболу –  харківські і дніпропетровські  команди.

Для багатьох учасників спартакіадні старти стали трампліном для перевірки боєготовності перед наступними змаганнями по програмі Всеукраїнських молодіжних спортивних ігор та V-ої Всесоюзної літньої спартакіади профспілок. Ці змагання стали прелюдією до І-ої Спартакіади народів СРСР.

В Україні щороку відбувалися республіканські огляди на кращий колектив фізкультури промислової артілі, підприємства, бригади, відділення,  цеху тощо. Колективи рапортували  Республіканській раді „Спартак” про успішне вирішення державного завдання з розвитку масової фізкультури і спорту та виробничих планів.

Всесоюзній спартакіаді  „Спартака” передували масові змагання в колективах та обласні і республіканська спартакіади, фінали  якої відбулися  в Одесі. В ній брало участь понад тисяча учасників з усіх регіонів України. Кращих результатів і головні призи завоювали збірні колективи Києва, Одеської, Харківської, Львівської та Київської областей.

Про проведення спартакіадних стартів  свідчили чисельні рапорти, що надходили до штабу змагань, створеного при Республіканській раді товариства „Спартак”.

У 1955 році було прийнято рішення про проведення у наступному сезоні  Першої Спартакіади народів СРСР. В положенні про Спартакіаду, затвердженого Всесоюзним Спорткомітетом,  головна увага приділялась покращенню роботи колективів фізкультури, перевірці стану фізкультурно-спортивної діяльності спортивних товариств і відомств,  пошуку і вихованню молодих спортивних талантів, сприянню подальшого масового розвитку фізичної культури і спорту в країні, покращенню фізичної підготовки молоді й новому підйому майстерності радянських спортсменів.

Спартакіада стала важливим етапом в розвитку фізкультури і спорту в Україні.  Підготовка до Спартакіади народів СРСР значно пожвавила масову і навчально-спортивну роботу  в колективах фізкультури „Спартака” промислових артілей. Частіше стали проводитись різні змагання, ради колективів активніше залучали молодь до занять в спортивних секціях, складання норм комплексу ГПО тощо.

Дійову допомогу колективам у підготовчій спартакіадній роботі надавали Республіканська, обласні і міські ради „Спартак”. Приклад подавали кияни. Президія Республіканської ради спорттовариства своїм рішенням прикріпила до окремих артілей своїх керівних працівників, інструкторів і тренерів.  Кожен одержав детально розроблений план, яким передбачено було, що саме повинен  був зробити цей працівник у колективі фізкультури.  Практична допомога досвідчених працівників радам колективів фізкультури сприяла швидкому зростанню рядів товариства і поліпшенню роботи в основній ланці фізкультурного руху.

Почин столичних спартаківців було підхоплено майже усіма обласними радами „Спартака”. Особливо успішно в цьому напрямку працювали Житомирська, Кіровоградська, Одеська, Черкаська, Харківська та інші обласні організації.

Спортивною подією у 1955 році стала спартакіада спортивного товариства „Спартак” промкооперації.

Фінальні змагання з різних видів спорту по програмі Спартакіади України спартаківці провели в кількох містах. Це сприяло пропаганді спорту в регіонах й активізації   спортивної роботи з багатьох видів спорту, особливо таких, як веслування на байдарках і каное, сучасне п’ятиборство, стендова стрільба та інші.

Кращі  спартаківські   спортсмени    увійшли   до   складу збірних команд областей, м.Києва та товариства.

У фіналах переможцями та призерами Перших спартакіадних  змагань стали спартаківські спортсмени: з боксу – переможці в своїх вагових категоріях  херсонець Б.Махиня і киянин Є.Калитв’янський, призерами – львів’янин І.Дегтярьов, киянин Ю.Тарасенко і Б.Ткаченко – з Дрогобича; з греко-римської боротьби – переможцем  Г.Пусепп з Чернівців та призером львів’янин І.Турієв, а серед борців вільного стилю – переможцями Л.Фіргер – з Чернігова та киянин М.Комов, призерами – харків’янин  Г.Степанян, С.Солоїд – з Ірпеня та В.Горбик – з Чернігова.

Успішно виступали  спартаківці – важкоатлети. Переможцями стали львів’янин В.Філіпов і білоцерківець О.Бондаренко, призерами – киянин Ш.Лазарев та львів’янин С.Гридін.

У велоспорті, в шосейних гонках серед жінок, донеччанки Н.Репна і В.Мавроді завоювали бронзові нагороди в командній гонці, а В.Мавроді була ще другою в шосейній гонці. Невтомний   киянин  М.Колумбет  переміг з друзями в командній гонці на 100 км та в шосейній гонці на 200 км з загальним стартом. Донеччанин А.Аматуні  (тоді Сталіно) став третім  у шосейній гонці.

В змаганнях на треку в особистих стартах попереду був київський спартаківець Л.Колумбет – на 1000 м з місця та разом з одноклубниками В.Мітіним, І.Хавром та Ю.Красіковим – в командній гонці переслідування на 4 км. У жінок відзначилися кияни Т.Кухаренко, В.Туменок, Л.Ткаченко, Г.Василенко – в гонці переслідування на 3 км. Л.Ткаченко та її напарник по команді Б.Минко посіли відповідно в своїх  фінальних заїздах  треті місця. Досвідчений Л.Колумбет став переможцем і в груповій гонці на 100 кіл по треку.

Скромними залишилися результати спартаківців з легкої атлетики. На вищу сходинку спартакіадного п’єдесталу  піднялися  киянин А.Мацулевич – з бігу на 400м, він же  був першим разом з напарником по команді Б.Юшко – в естафетному бігу 4х100 в складі столичного колективу та  ще метатель молота киянин Ф.Ткачов. Призерами стали киянка Л.Радченко серед жінок та А.Стефанович  − з Чернівців, серед чоловіків − в стрибках у довжину, кияни В.Хаймович з бігу на 200 метрів, Л.Макошина – з бігу на 80 м з бар’єрами та інші.

Невисокими  були   показники  і   у  плавців. Львів’янин  Ф.Досаєв  переміг  в запливі   на   200 метрів   стилем брас, а М.Дудченко стала першою  в  фіналі на 100 метрів батерфляєм. В  фінальних запливах були  представники Житомира − С.Ян, Севастополя − В.Дуїловський, М.Бурачковська з Миколаєва та інші. У фехтувальників відзначився П.Малов з Черкас.

Кращих з кращих спартаківців було запрошено до збірних команд з видів спорту, які захищали честь України у фіналах І Спартакіади народів СРСР. Збірний колектив республіки посів четверте місце і свою лепту внесли спартаківські спортсмени до цієї скарбнички.

Переможцями І Спартакіади народів СРСР  стали київські волейболісти  М.Пименов, Ю.Савченко, І.Тищенко в складі збірної команди України, яка виборола фінальний турнір чоловічих команд. На вищу сходинку п’єдесталу серед плавців стилем брас піднявся львів’янин Ф.Досаєв – на дистанції 200 метрів у фіналі він був першим, а в складі команди  України в комбінованій естафеті 4 х 100 метрів  виборов бронзову нагороду.

Срібну медаль у  велоспорті на треку в індивідуальній гонці переслідування на 2км серед жінок завоювала киянка  В.Ткаченко,  Л.Колумбет був третім в командній гонці переслідування на 4 км разом з товаришами по збірній команді України.

Бронзову медаль в тенісному турнірі Спартакіади завоював ужгородський спартаківець Й.Гагер.

Ще дві бронзові нагороди вибороли й легкоатлети: А.Мацулевич в складі української естафетної команди 4х100 метрів та у стрибках у довжину А.Стефанович з Чернівців. П’ятою  була жіноча естафетна  команда, в якій виступала спартаківка Л.Макошина. В десятці кращих легкоатлетів були кияни Л.Макошина,  Н.Гордієенко, Б.Юшко (400м з бар’єрами),  метатель молота Ф.Ткачов, Ф.Марулін (Дніпропетровськ) та інші.

Четвертою стала чоловіча команда України в командній шосейній  велогонці на 100 км в складі спартаківців М.Колумбета, М.Божка, К.Коцинського та В.Тузика, а в груповій гонці на 200 км команда України  посіла третє місце .В особистому заліку в цій гонці бронзову  медаль виборов заслужений  майстер спорту з Києва  М.Колумбет. Високі результати в цьому виді були і у майстрів спорту В.Тузика та В.Волкова. Серед жінок відзначилися спартаківки    з Донецька (тоді Сталіно) Н.Репна і В.Мавроді.

П’ятим в своїй ваговій категорії став борець вільного стилю Б.Гуревич, десятим С.Солоїд. В десятці кращих були штангісти О.Бондаренко і В.Філіпов, боксери Б.Махиня та І.Дегтярьов, велосипедисти Л.Колумбет і А.Аматуні, легкоатлетка Л.Радченко, стрілець-стендовик Ю.Никандров  з Одеси, фехтувальник П.Малов з Черкас  та інші спартаківські спортсмени.

Спартакіада народів СРСР стала не тільки святом багатомільйонної армії радянських спортсменів, а й генеральною репетицією до виступу в стартах ХVІ Олімпійських ігор  в австралійському Мельбурні.

Поки олімпійці-спартаківці змагалися в Мельбурні, спортивне  життя в республіканській організації спорттовариства промкооперації тривало. Прийняте Спорткомітетом СРСР рішення про проведення через кожні чотири роки Спартакіади народів СРСР, зумовило Українську раду „Спартака” перебудовувати свою діяльність, створивши своєрідну циклічність в підготовці до змагань. Відсутність крупних промислових підприємств в системі  промкооперації наклало своєрідний відбиток на організацію учбово-тренувального процесу. Тепер при регіональних товариствах „Спартак” стали створюватися централізовані спортивні секції, що дозволило сконцентрувати наявні спортивні ресурси для підготовки спортсменів високих розрядів. Тепер при централізованих секціях  „Спартака” були зосереджені і досвідчені тренерські кадри, президії регіональних спорттовариств переймалися справами цих секцій, контролювали їх діяльність, надавали необхідну допомогу тощо.

При  добре поставленій учбово-тренувальній роботі приходили і втішні результати.

Прикладом міг слугувати розвиток велоспорту в товаристві. Створені в Одесі, Києві, Сімферополі, Харкові, Сталіно (нині Донецьк) опорні пункти підготовки культивували цей вид спорту в сучасних вимірах, а виступ їх   вихованців у звітних змаганнях доповнював правильність циклічної підготовки. Зростала масовість і спортивна майстерність. З числа молодих велосипедистів з’явилось чимало сильних гонщиків на шосе і треку, які досить успішно виступали в республіканських і всесоюзних змаганнях.

Традиції українських гонщиків-спартаківців тривали і в рік  ІІ Спартакіади народів СРСР. У всесоюзній першості Л.Колумбет був третім в  гонці на 4км, а Б.Букрєєв з лідером І.Гельбергером – на третьому в гонках на 50км. Команда України в складі братів Колумбетів, В.Митіна та Ю.Красікова посіла третє місце в командній гонці на 4км.

В груповій гонці на 100 кіл Л.Колумбет став чемпіоном країни, в парній гонці на 50км срібними  медалями були відзначені Б.Минко та В.Митін.

Успішні виступи українських спартаківців тривали і в наступних сезонах.

Кожний рік діяльності  Республіканського спорттовариства „Спартак” відмірював ритм  бурхливого спортивного життя. Українську раду ДСТ „Спартак” очолив Ю.М.Плугін, досвідчений організатор і фахівець   спортивного руху.

Вся діяльність товариства була спрямована на підвищення майстерності провідних спортсменів, розвиток нових видів спорту, а також на  поліпшенні оздоровчої і туристської роботи, будівництва спортивних споруд. Головною метою став успішний виступ спартаківських спортсменів в стартах ІІ Республіканської та Всесоюзної спартакіад 1959 року.

До них велася цілеспрямована підготовка. Усе частіше серед чемпіонів і призерів змагань були спартаківці.

На всесоюзній першості 1958 року з боксу М.Муха з Дрогобича став переможцем в щонайлегшій вазі. Призерами цих змагань в своїх вагових категоріях були Є.Чабан, В.Кокушкін і Б.Мухлинін.

В спартакіадних стартах  з греко-римської боротьби у важкій вазі «бронзу» виграв черкасець В.Сердечнов. З вільної боротьби  спартаківці в республіканській першості серед команд ДСТ і відомств, що відбулася в Станіславі (нині Івано-Франківськ) у лютому 1958 року, принесли своїй команді друге місце.

У передспартакіадні роки переможцями і призерами республіканських змагань стають борці кияни С.Солоїд, І.Водякін, чернігівчанин Л.Фіргер (двічі), Б.Ринк, донеччанин  В.Александренко, Л.Дунай з Харкова та інші.

Успішно працювала централізована важкоатлетична секція. У 1957 році на міжвідомчій першості України в Дніпродзержинську  чемпіонами стали у щонайлегшій вазі киянин І.Баширов,  неодноразовий переможець багатьох змагань О.Бондаренко  з Білої Церкви – в півлегкій вазі, важковаговик зі Львова С.Гридін та інші. У наступному сезоні І.Баширов і О.Бондаренко повторили свій успіх. В дні Спартакіади України білоцерківець О.Бондаренко знову став переможцем, а киянин О.Горлов та І.Соломаха  з Сімферополя – другими призерами.

Вже у передспартакіадні дні  Олександр Бондаренко у міжвідомчих змаганнях штангістів в травневі дні 1959 року встановлює три республіканські рекорди, а команда „Спартак” стає – в котрий раз –  переможцем міжвідомчої першості України. До речі, білоцерківець посідає на ІІ Спартакіаді  народів СРСР друге місце і завойовує срібну нагороду.15/

Чудові часи настали  і для легкоатлетів.

Чемпіонами України у 1957-1959 р.р. стають киянки Л.Макошина – з бігу на 80 метрів з бар’єрами, в п’ятиборстві  та в складі київського квартету з естафетного бігу 4х100 метрів, Людмила Радченко – з стрибків у довжину, киянин Вадим Архипчук – з бігу на 200 метрів, дніпропетровець Арнольд Мацулевич (400м), кияни Борис Юшко (400м з бар’єрами), Федір Ткачов (метання молота) та інші.

Для спартаківців починає сходити нова зірка – Володимир Голубничий, який перейшов з „Буревісника”. Після 1955 року, маючи за плечима світовий рекорд з ходьби на 20 км,  юнак серйозно  захворів і не брав участі в багатьох звітних змаганнях, в тому числі в І-й Спартакіаді народів СРСР та Мельбурнській Олімпіаді. Лише наполегливість талановитого ходака та його тренера В.І.Полякова (до речі, вони разом вчились в Київській школі тренерів, а потім в інфізкульті ) принесла чудові результати: Володимир знову повернув собі славу світового рекордсмена, а у традиційному матчі США-СРСР у Філадельфії впевнено  переміг на своїй коронній дистанції – 20км зі спортивної ходьби, залишивши позаду провідних американських ходаків. У 1959 році В.Голубничий встановлює одразу два світових рекорди з ходьби на 15 і 20 км.

В стартах ІІ Спартакіади народів СРСР на п’єдестал пошани піднімалися спартаківці Л.Макошина в складі збірної естафетної команди України 4х100 метрів, яка посіла   третє місце, А.Мацулевич – з бігу на 400 метрів, де він став другим після знаменитого А.Ігнатьєва з Ленінграду, а потім був  четвертим з бігу на 400 метрів з бар’єрами. В.Голубничий посів четверте місце з ходьби на 20км.

Чемпіоном Спартакіади повернувся додому киянин В.Архипчук, який разом з товаришами по естафетній команді  України 4х100 метрів першими пронесли естафетну поличку.  Срібну нагороду  з естафети 4х400 метрів виборов і А.Мацулевич, а Ф.Ткачову дісталася „бронза” з метання молота.

Знайшов друзів серед спартаківців і такий вид як стендова стрільба. Він культивувався найкраще в столичних колективах, Львові, Харкові, Вінниці, Сімферополі, Одесі, Сталіно (нині Донецьк), Кіровограді та інших. Спартаківці одесити Ю.Никандров, Л.Смагін, харків’янин В.Кампф, киянин В.Шелін, львів’яни В.Зименко,  П.Зайцев та інші були відомими не тільки в республіці, а й за її межами. Ю.Никандров пробував свої сили в Олімпійських іграх.

Республіканська рада „Спартака” провела свою першість, де відзначилися стендовики Харкова, Києва і Львова. А всього брало участь 18 команд з регіонів України. Переможцями в особистій першості стали киянин В.Шелін, який у вправі „з місця” показав результат 185 з 200 можливих та на круглому  стенді відзначився  харків’янин В.Кампф – 94 з 100.

Тріумфальний виступ спартаківських стендовиків тривав і у міжвідомчих змаганнях, що  відбулися у Львові. Збірна команда „Спартака”  в складі заслуженого майстра спорту одесита Ю.Никандрова, майстрів спорту киянина В.Шеліна, харків’янина  В.Кампфа, І.Пахомова з Вінниці та одесита Л.Смагіна здобула командну першість. Переможцями в особистій першості стали Ю.Никандров  та Л.Смагін.

Блискучого успіху добилися українські стендовики на чемпіонаті світу. В складі збірної команди країни виступали спартаківці  Ю.Никандров, львів’янин В.Зименко і харків’янин  А.Каплун („Авангард”), які завоювали чотири золоті нагороди.

І, нарешті,  Друга Спартакіада України. На стрільбищах столиці відзначилися стендовики з Києва, Львівської та Харківської областей. Серед призерів змагань – багато спартаківців. Командою вони були другими після авангардівців.

Перше командне місце  в змаганнях чемпіонату СРСР та ІІ Спартакіади народів СРСР завоювали українські стендовики, де виступали спартаківці – заслужений мастер спорту Ю.Никандров, майстри спорту В.Кампф, Л.Смагін, В.Зименко та інші. Ю.Никандров і В.Кампф здобули почесне звання чемпіонів країни і  переможців Спартакіади.

Дістало належної уваги і розвитку в спорттоваристві „Спартак” і сучасне п’ятиборство, яке набуло громадянства в республіці  з початку 50-х років. І хоч географія розвитку цього виду була ще вузькою, проте цей вид спорту вже культивувався в централізованих секціях Львова, Києва, Харкова, Дніпропетровська, Луганська та інших регіонах .

В першості України 1957 року у Львові чемпіоном став львівський спартаківець В.Мезенцев.

Розіграна вже в тому ж році першість серед збірних спорттовариств і відомств принесла спартаківцям третє місце. А в рік спартакіадних стартів  „Спартак” в командному заліку став другим з сучасного п’ятиборства.

В спортивному календарі Укрради ДСТ „Спартак” були змагання з художньої  гімнастики, кульової стрільби, шахів, шашок, стрільби з лука, веслування на байдарках і каное, академічного веслування, тенісу, настільного тенісу та інших видів спорту.

За окремим планом проходили юнацькі змагання  та змагання  „Юного спартаківця”,  яким  надавали особливого значення. Відчинили двері нові юнацькі спортивні школи „Спартака” в Луганську, Запоріжжі, Житомирі, Кіровограді, Черкасах, Полтаві та інших містах, які культивували серед юні від 3 до 6 видів спорту. Поліпшувалися і база для популяризації спорту та проведення  фізкультурно-спортивної роботи  серед юнаків і дівчат. Юним спортсменам створювалися повноцінні умови для вдосконалення спортивної майстерності.

Невпинно вирувало спортивне життя в колективах фізкультури системи промкооперації. На різних етапах з’явилися  нові форми прилучення спартаківців до регулярних занять фізичною культурою і спортом. Серйозним екзаменом масовості і якості спортивно-масової роботи в колективах стають спартакіади, лижні і легкоатлетичні кроси, стрілецькі змагання, турніри  з ігрових видів.

Впроваджуючи  досвід передових колективів фізкультури України, спартаківці розпочали потужний і планомірний наступ на розвиток оздоровчої роботи серед трудящих підприємств і організацій, проведення серії туристських походів, створення туристських секцій, підготовку спортсменів-розрядників, значківців комплексу ГПО, „Турист СРСР”, „Юний турист”, обладнання оздоровчо-туристських таборів та баз тощо.

Знайшли розповсюдження у виробничих колективах  і гімнастика в режимі робочого дня, „фізкультхвилинки” тощо, що давали наснагу для активного відпочинку в процесі роботи та підвищували виробництво праці. На багатьох підприємствах створюються методичні ради з виробничої гімнастики, що сприяли впровадженню  оздоровчого ефекту у виробничий процес, давали консультації з питань організації гімнастики в процесі робочого дня, здійснювали контроль.

Створена при Укрраді ДСТ „Спартак” методична рада з виробничої гімнастики і оздоровчої роботи проводила методичні наради з громадським активом,  місячники впровадження виробничої гімнастики, семінари з підготовки методистів тощо.

„Спартак” України виходив на нові рубежі.

В літній період 1963 року відбулася серія змагань в залік ІІІ Спартакіади України. Знову серед призерів можна було бачити спартаківських легкоатлетів.  Переможцями спартакіадних стартів стали чернівчанин А.Кривошеєв  з бігу на 800 метрів (і був третім на 400 метрів), блиснув в марафоні О.Нікітін   з Дніпропетровська та ходаки В.Голубничий з Сум – на 20км і полтавчанин А.Макаров – на 50км, киянин В.Звонков – з стрибків  у довжину, харків’янин В.Ковтун – з метання диску, у штовханні ядра відзначився дніпропетровський спартаківець В.Березуцький.   Призерами стали А.Редько з Ужгорода,  який був другим і з бігу на 100 метрів. Стайєр з Києва Л.Мисик – з бігу на 5000 метрів завоював,  як і „молотобоєць” з Комунарська О.Бакарджієв, теж срібну медаль, а А.Мацулевич (400 метрів з бар’єрами) та дискобол М.Дугаєв з Чернівців посіли треті місця і нагороджені бронзовими медалями.

У жінок, як завжди, відзначилася невтомна киянка Л.Макошина. Вона двічі піднімалася на п’єдестал, завойовуючи золоті нагороди з бар’єрного бігу на 80 та 100 метрів. В складі Дніпропетровської команди 4 х 100 метрів, яка стала переможцем Спартакіади, виступали спартаківки Л.Дереза і О.Іванова. Другою з бар’єрного бігу на 80 метрів була киянка Н..Карпюк, а дискобол з Дніпропетровська І.Гурьянова посіла третє місце тощо.

Справжнім фестивалем радянського спорту стала ІІІ Спартакіада народів СРСР. Це був фейєрверк встановлених рекордів. Їх стало майже сто – від республіканських до світових.

Свій внесок в  скарбницю  команди України, яка була  вперше третім призером Спартакіади, зробили і спартаківці.

Чемпіонами став квартет збірної України в естафеті 4 х 400 метрів, де виступали спартаківці дніпропетровець К.Грачов та чернівецький спортсмен А.Кривошеєв разом з київськими армійцями В.Архипчуком та В.Анисимовим.

Срібну нагороду Спартакіади вибороли ходак В.Голубничий на 20 км та невтомна Л.Макошина з бігу на 100 метрів з бар’єрами. А.Кривошеєв став бронзовим призером на 800-метровій  дистанції з новим рекордом України. Дніпропетровський марафонець О.Нікітін посів  місце в шістці сильніших і вперше виконав майстерський  рубіж.

В олімпійському році успіх супроводжував ходака В.Голубничого. В матчевій зустрічі „легкоатлетичних гігантів” США і СРСР, що  відбулася влітку в Лос-Анжелесі талановитий спортсмен  ще  раз довів свою зверхність перед заокеанськими ходаками і знову був першим з спортивної ходьби на 20км.

В період між Спартакіадами  були ліквідовані серйозні недоліки в роботі з веслування на байдарках і каное. Цей вид дістав розповсюдження майже в усіх регіонах України. Основними спартаківськими центрами стали Херсон, Миколаїв, Харків, Львів, Дніпропетровськ, Хмельницький,  Черкаси, Вінниця та інші міста.

Третя Спартакіада України   не змінила статусу спартаківських байдарочників, тільки в деяких видах програми поміняла  місцями. В  Матвіївській затоці під Києвом не було рівних херсонській спартаківці Л.Синичкіній на байдарці-одиночці, а потім вона збільшила свій арсенал нагород ще на дві золоті медалі. Спочатку в естафетній команді 4х500 метрів, з одноклубницями Л.Якимович, К.Богоявленською і В.Михайленко, а потім в екіпажі–двійці з В.Михайленко.

У чоловіків результати були скромнішими. Двічі чемпіоном став львівський спартаківець М.Герцик. На Тернопільському водосховищі на кілометровці у фінальному заїзді серед каноїстів він завоював „золото”, а потім на марафонській 10-кілометровці  знову став першим.

На спартакіадній регаті в Києві відзначилися дніпропетровські спартаківці О.Трубчанінов та І.Головачов у „марафоні” на байдарці-двійці.

Третіми в командному заліку стали українські спартаківці на першості Центральної ради спорттовариства „Спартак”.

Спартаківці України внесли значний вклад в загальну перемогу товариства у всесоюзній особисто-командній першості в Тернополі, та успішно виступили в складі профспілкової команди України в Москві, яка стала третьою після збірних команд Російської Федерації та Ленінграда. Тут переможцем був спартаківець зі Львова М.Герчик в складі естафетної команди України 4 х 500 метрів на каное. А  у жінок в естафетній команді байдарочниць до срібних нагород привели спартаківки К.Мариниченко і А.Кулемза. Друге „срібло” киянка К.Мариниченко завоювала на двійці на 500 метрів в парі в авангардівкою Т.Федоренко. У фіналі  заїзду  на 500 метрів українська байдарка-четвірка, в якій виступали К.Мариниченко і А.Кулемза,на фініші була першою і завоювала золоті нагороди.

В кінці липня 1963 року в спартакіадних стартах в Москві українські веслувальники стали другими після команди Російської Федерації. І тут нагороди в загальний залік команді республіки внесли спартаківці. „Срібло” привезла команда байдарочниць-четвірок, де виступали спартаківки Л.Синичкіна з Херсона, киянка К.Мариниченко і Л.Якимович із Запоріжжя разом з миколаївкою А.Михайловою, а потім в цьому ж складі дівчата в естафеті  4 х 500 метрів посіли третє місце. У фіналі п’ятою була Л.Синичкіна  з Херсона, а  на двійці К.Мариниченко і Л.Якимович стали шостими.

У чоловіків срібну медаль ІІІ Спартакіади народів СРСР вибороли на байдарці-двійці на 10000 метрів авангардівець з Миколаєва Є.Яциненко та дніпропетровський спартаківець І.Головачов. Другу срібну нагороду І.Головачов завоював в складі байдарки-четвірки. Шостим у фінальному заїзді став дует авангардівця В.Середова з Херсона і його земляка спартаківця О.Дворникова та інших.

У наступному командному чемпіонаті країни, що відбувся на плесах Матвіївської затоки в Києві, команда „Спартак” стала другою. Нагороди команді  товариства принесла Л.Синичкіна: вона  була  чемпіонкою в естафетному збірному квартеті ”Спартака” та була другою в цій команді  байдарки-четвірки і посіла третє місце в складі двійки.

У міжнародних стартах першості Європи Л.Синичкіна разом з московською одноклубницею А.Серединою на 500 метрів завоювала срібну медаль, а у  Снагівській  регаті в Румунії херсонська спартаківка на байдарці-одиничці,  а потім у  Копенгагенській регаті в Данії була другою серед жінок.

Успішно виступали спартаківці  і в інших видах спорту.

Чудове спортивне довголіття демонстрував учасник   трьох Олімпіад, неодноразовий чемпіон всесоюзних і республіканських змагань з стендової стрільби 38-річний заслужений  майстер спорту одеський спартаківець Юрій Никандров. На траншейному стенді в цей період він двічі стає чемпіоном СРСР, на чемпіонаті світу в Каїрі в складі збірної СРСР завойовує      командний приз і золоту нагороду,  а у наступному 1963 році знову золота медаль в європейській першості і  п’ятий  в особистому заліку.

Вагомий внесок в спартаківський зажинок додає його земляк  одесит Л.Смагін та харків’яни  В.Кампф і В.Лавриненко.

Завидну результативність Л.Смагін демонстрував на круглому стенді в Москві на змаганнях ІІІ Спартакіади народів СРСР – 199 з 200 можливих, щоправда,  посідаючи третє місце.

Не складали своїх позицій і спартаківські плавці. На чемпіонські позиції двічі виходили киянин В.Гончаренко, харків’янин С.Товстопльот, нагадав про себе високими результатами вихованець харківського  тренера М.Золоторя  юний М.Рудницький, який на 100 і 200 метрів на спині завоював золоті медалі. Успішно виступила і киянка Л.Данилова – на 400 метрів та в естафеті 4 х 100 метрів вільним стилем, спартаківка  принесла столичній команді  золоті нагороди.

У спартакіадний рік М.Рудницький знову завоював для харківської команди чергові золоті нагороди, а львів’янин В.Тарутін на 200-метровій дистанції батерфляєм посів третє місце тощо.

Наближалися старити ювілейної ІV-ї Спартакіаді народів СРСР. Діяльну підготовку розпочали до неї і спартаківці України.

За три роки, що передували ІV-й ювілейній Спартакіаді України  спартаківці республіки підготували 12 майстрів спорту міжнародного класу, 510 майстрів спорту СРСР, 788 кандидатів у майстри та 10993 першорозрядника.

Значними подіями цих років були спартакіади спорттовариства „Спартак”, ІІІ-я  спартакіада профспілок України та VІІІ-а Всесоюзна спартакіада профспілок, чемпіонати та першості України тощо, що стали складовою великого форуму в Москві, який звався Ювілейною Спартакіадою.   І спартаківці не підвели збірний колектив України, вносячи свій посильний внесок в загальнокомандний залік нашої республіки.

У фіналі ІV ювілейної Спартакіади України, що  відбувся на Центральному стадіоні в Києві, лише троє спартаківців піднялися на п’єдестал пошани в складі своїх команд. Срібні нагороди завоювали луганчанин І.Мойся з метання молота та київський десятиборець А.Зотов, який поступився чемпіону Спартакіади  одеському динамівцю О.Чадаєву одним очком, як свідчення про запеклу боротьбу за кожну секунду і сантиметр в програмі десятиборства. Бронзову нагороду виборов київський стрибун з жердиною Ю.Цасюк.

З нетерпінням    чекали і стартів ІV Спартакіади народів СРСР, але для спартаківців республіки, як і для збірного колективу України (він посів четверте місце) вони були невтішними. Лише бронзова нагорода сумчанина В.Голубничого з спортивної ходьби на 20км та четверте місце киянина А.Зотова в десятиборстві, якось скрашували ці невдачі.

А ось порадував полтавський юніор О.Демус у бар’єрному бігу  на 110 метрів в матчовій зустрічі команд юніорів СРСР-Італія та стайєр Г.Пузанов з Харкова, який переміг в осінньому профспілково-комсомольському кросі в Дніпропетровську на    4000 метрів.

З кожним сезоном росла популярність велосипедного спорту серед спартаківців.

В республіканській багатоденній гонці, що проводилася по  гірським шляхах Криму, команда „Спартак” була переможцем у 1965 році, третьою – у 1966 році і знову першою, але вже  за програмою ІV Спартакіади України, у 1967 році. В ювілейній Спартакіаді  з особистої першості  увесь п’єдестал  став спартаківським: переможцем – кримчанин О.Сидоров, далі в призерах В.Кемкін з Запоріжжя та кримський гонщик В.Кисельов.  У Республіканській 3-денній гонці в залік Спартакіади серед жінок команда „Спартак” стала переможцем, а особисто Л.Задорожна з Харкова була першою.

З  гонок  на  шосе серед жінок знову відзначилися спартаківка з Харкова Л.Задорожна, яка стала переможцем ІV ювілейної Спартакіади України в індивідуальній гонці на 20км, а її подруга з Донецька Л.Алексєєва завоювала срібну нагороду. Л.Задорожна виборола ще дві золоті нагороди і в командній гонці на 20км в складі харківської команди, а потім в  груповій гонці на 50км. Донеччанки  Н.Алексєєва та Л.Машовець були третіми в командній гонці. У чоловічій груповій гонці на 148,89км луганський спартаківець В.Нестеров завоював бронзову нагороду.

Всесоюзні змагання стали перевіркою готовності до відповідальних  стартів і спартаківці з честю виправдали довір’я своїх наставників.

В спартакіадний рік невгамовна харків’янка А.Задорожна  піднялася на вищу сходинку в індивідуальній гонці на 20км фінальних заїздів, цього разу у фіналах Спартакіади народів СРСР, а в складі збірної України в командній гонці на 20км стала третьою разом зі своїми спартаківськими подругами – Н.Алексєєвою з Донецька і Є.Табачковською – з Одеси.

В кінці серпня  в змаганнях на першість світу в голландському Хеєрлені в складі збірної СРСР успішно виступила Л.Задорожна. В груповій гонці на 53км невтомна харків’янка  завоювала срібну нагороду. Радість переможного старту своєї  дружини розділив і її чоловік й тренер Б.Задорожний.

Відмінно виступали спартаківські велосипедисти і в  трекових гонках. В командних змаганнях першості республіки вони у 1965 році стали третіми призерами, а у 1966 році вийшли переможцями.

В кінці червня 1967 року у Харкові відбулася  першість України за програмою ювілейної ІV Спартакіади республіки. Спартаківці були третіми в командному заліку. Срібні нагороди завоювали харків’янка спартаківка Р.Пономаренко в індивідуальній гонці переслідування на 3 км та жіноча команда „Спартак” – в командній гонці переслідування в в складі киянок Л.Радулевич, Н.Покуси і харків’янки  Р.Пономаренко.

У командній гонці  на 4 км серед  чоловіків спартаківці А.Поліщук, А.Мазалов, В.Демидов – з Сімферополя та одесит Д.Рачинський завоювали бронзові нагороди ІV   Спартакіади України.

До шістки кращих потрапили спартаківці Ю.Голубничий і В.Соколов – в спринтерській гонці на тандемах та А.Мазалов  (п’яте місце)  в груповій гонці на 60 кіл.

Спартаківські дівчата  з Харкова  Р.Пономаренко та Л.Задорожна й їх авангардівська подруга Р.Ободовська в складі збірної України в командній гонці переслідування на 3 км завоювали бронзові нагороди Всесоюзної ювілейної Спартакіади  1967 року в Москві. А потім Л.Задорожна була другою в індивідуальній гонці переслідування на 3 км.

Севастополь радо приймав учасників ІV Спартакіади України з парусного спорту. І тут спартаківські вітрильники не вдарили лицем в багно і лихо промчалися по хвилях Чорного моря. Команда „Спартака” була третьою в загальному заліку.

У всесоюзних змаганнях спартаківці теж не пасли задніх. Серед призерів в класі яхт „Фінн” третім був Є.Городецький, а четвертим В.Дирдира, в класі „М” – чемпіоном киянин О.Бузовський, а серед жінок в цьому класі в шістці Н.Християновська та інші.

Спартаківці на ІV Спартакіаді України в 1967 році з важкої атлетики виступили невдало, замкнувши  четвірку сильніших. Лише другими призерами стали запорожець В.Мельников – в найлегшій вазі та талановитий півважковик з Дніпропетровська майстер спорту міжнародного класу Є.Бровко. Едуард вже склав кампанію сильнішим штангістам країни в першості СРСР і став чемпіоном. Потім в складі збірної команди України був другим в командному заліку.

На ІV Спартакіаді народів СРСР волейбол українського „Спартака” був представлений лише трьома гравцями в складах збірної України, яка стала третьою. З бронзовими нагородами повернулися додому харків’янки В.Герасимова та І.Калашнікова і донеччанка М.Яковлєва.

У ювілейний для  держави рік особливе щастя посміхнулося вихованцям заслуженого тренера України майстру спорту В.Жиліна, який очолював спартаківський колектив житомирського „Автомобіліста”. Поліські футболісти завоювали звання чемпіона України та право участі наступного сезону у другій групі класу „А”.

Змагання з боксу за програмою ІV Спартакіади України відбувалися у три етапи; спочатку попередні в  зонах, потім фінальні командні серед областей і  м.Києва – в Одесі,а через два місяці – перед Спартакіадою народів СРСР – фінальні особисті змагання в Донецьку з відбором кращих для поїздки в Москву на спартакіадний турнір.

Із спартаківських боксерів кращих успіхів добився переможець Спартакіади України львівський майстер спорту М.Крахмальний.

Другі місця завоювали у своїх вагових категоріях дніпропетровець В.Сакун, його земляк В.Шакуров, киянин В.Лебо та треті – львовянин М.Дубик та В.Бражаєв з Сімферополя.

Спартаківці М.Крахмальний зі Львова та донеччанин Є.Кауфман брали участь в спартакіадних поєдинках в Москві і посіли п’яті місця, принісши команді України залікові  очки.

М.Крохмальний брав участь і у міжнародних турнірах, що відбулися в Ризі і Москві і в обох  львів’янин виходив переможцем.

Серед призерів спартакіадних стартів у призерах з інших видів спорту теж були спартаківці України.

Наближалися старти V Спартакіади  народів СРСР та ХХ Олімпійських ігор.

З метою перевірки ходу проведення першого етапу та готовності спартаківських колективів до Спартакіади народів СРСР Українська республіканська рада провела пленум, на якому накреслила шляхи підготовки до всесоюзного спортивного форуму.

На пленумі виступив голова республіканської ради „Спартак” П.Ю.Влох.

Товариство „Спартак” вже пишалося вихованцями української організації, які проявили себе з кращого боку у міжнародних і всесоюзних стартах, завойовували гучні титули чемпіонів світу, Європи, Олімпійських ігор та інші й мали високі спортивні звання. Серед них – Володимир Голубничий,  Ісер Куперман, Володимир Гулюткін, Олександр Стерлик, Віктор Томиновський, Олег Лифанов, Юрій Никандров, Валентина Герасимова, Олександр Кравченко,  Любов    Задорожна, Дмитро Поліщук та інші  представники багатьох видів спорту, серед них і гандболістки  жіночої команди „Спартак”, які стали чемпіонками Радянського Союзу та володарками Кубку Європейських чемпіонів.

В Республіканському  товаристві „Спартак”, в багатьох обласних і регіональних організаціях по-діловому, з державних  позицій підійшли до  організації і проведення першого етапу Спартакіади – змагань безпосередньо в колективах фізкультури.

У Вінницькій обласній раді серйозно віднеслись до проведення спартакіадних стартів.  І, як наслідок, у 128  колективах фізкультури (з 141) проведено перший етап змагань, на старти яких вийшло понад 27 тисяч учасників. Двома учасниками змагань  були показані результати  на рівні майстрів спорту,  одним – кандидата у майстри,  35 – першого та кілька сотен масових розрядів.

Радісні вісті надходили з  Харківської, Черкаської, Дніпропетровської, Одеської, Донецької та інших спартаківських обласних організацій по проведенню масових змагань.

Вся діяльність тренерського складу „Спартака” була направлена на підготовку спортсменів до участі у стартах V Спартакіади народів СРСР та ХХ Олімпійських ігор у Мюнхені.

З’являлися нові імена. Чемпіоном  V республіканської  Спартакіади України з спортивної гімнастики стала полтавчанка Тетяна Перська. Вихованка тренера Леоніда Ейдельмана Тетяна та її друзі майстри спорту  Галина Тропак і Петро Лихацький стали  переможцями чемпіонату Центральної ради  товариства „Спартак”.

Чемпіон V Спартакіади України з важкої атлетики донеччанин Борис Павлов лише недавно опанував штангу, а вже став чемпіоном республіки, а потім і країни в напівсередній ваговій категорії, успішно виступив у Всесоюзній Спартакіаді. 24-річний робітник восени 1971 року в Перу на чемпіонаті світу переміг і став кандидатом номер один до участі в Олімпіаді.

На легкоатлетичному небосхилі усе яскравіше розгоралася зірка харківського спартаківця Євгена Тананики.

У олімпійському сезоні Євген Тананика був основним претендентом на путівку до Олімпійського Мюнхена. Вже у Москві у традиційних міжнародних змаганнях в закритому приміщенні взяв висоту 5м 20см і посів друге місце. А через п’ять днів в зимовому  міжвідомчому чемпіонаті країни спартаківець  з таким же результатом завоював золоту медаль.

Незабаром після чемпіонату збірна команда СРСР виступила за океаном у першому зимовому матчі з легкоатлетичною дружиною США у м.Річмонд. В змаганнях Є.Тананика не схибив і разом  з своїм напарником В.Гусєвим одержали перемогу над  американськими стрибунами з жердиною, подолавши  планку на висоті 5м 26см. Переможцем з спортивної ходьби  на 3 милі олімпійський  чемпіон В.Голубничий посів друге місце.

Потім була серія республіканських змагань, де в Кубку України у тодішньому Ворошиловграді,    відзначився переможним кидком харківський дискобол Валентин Ковтун та його земляк  В.Бутенко у бігу на 5000 метрів,  а  в чемпіонаті України в Харкові золоту медаль завоювала спартаківка Т.Стратіус, яка пробігла 200 метрів з бар’єрами за 27,2сек.

На травневих змаганнях у Харкові Є.Тананика встановив знову новий рекорд України – 5м 35см, що давало можливість стати учасником Олімпійських ігор. Він ще здійснив 10-денну подорож по стадіонах Італії і ФРН, де непогано виступав, але в одній із спроб отримав травму, яка й лишила  його олімпійської путівки.

А ось ветеран спорту ходок В.Голубничий з Сум на першості країни в Москві, де перевірявся рівень готовності до олімпійських стартів, довів, що спорту кожен вік скориться, і на своїй „коронці” у 20 км в котрий раз стає чемпіоном,  забронювавши собі місце  в олімпійській збірній СРСР.

Наближалися старти VІ Спартакіади  народів СРСР та ХХІ Олімпіади в Монреалі. До них  готувалися й спартаківські спортсменки. Кожний  успішний   старт  в українських   і всесоюзних змаганнях  ставав кроком до цих заходів.   Олімпійські   турботи українських спартаківців особливо гостро   стояли  в порядку денному грудневого пленуму Республіканської ради „Спартак”.  Він   підбив підсумки виконаної організацією роботи за 1974 спортивний рік.   Але   головним   питанням   стояло участь у фіналах VІ Спартакіади народів СРСР й  підготовка до ХХІ Олімпійських ігор.

Пленум намітив головний напрямок роботи  по підготовці і участі в спартакіадних стартах та Олімпійських іграх.

Наприкінці липня над Центральним стадіоном в Москві був піднятий прапор VІ Спартакіади народів СРСР. Українські легкоатлети виступили  успішно в Лужниках і стали володарями другого призу в командному заліку, завоювавши 9 золотих, 4 срібні та 6 бронзових медалей.

В складі збірної республіки відзначилися і спартаківські атлети, які внесли свій вклад  в успішний виступ команди. У метанні молота золоту  медаль завоював запоріжець В.Дмитренко, срібну нагороду в стрибках у висоту отримав М.Желнов з Кривого Рогу, бронзові медалі дісталися ветерану легкої атлетики ходаку на 20 км сумчанину В.Голубничому, по спробах лідеру у стрибках в висоту поступився чернівчанин С.Сенюков, а жіночий квартет в естафеті 4 х 100 метрів в складі спартаківок черкащанки Н.Коваленко і харків’янки І.Кудрявцевої та їх подруг авангардівки Н.Писаревської та Т.Пророченко з „Колосу”  встановив республіканський рекорд, пронісши естафету за 44,76 сек.

Спартакіадний рік закінчувався на мажорній ноті, передаючи естафету наступному – року ХХІ Олімпійських ігор .

Згадали й тих, хто приводив до нагород спортсменів, допомагав піднімати планку їх рекордів, робив з них справжніх атлетів – спритних, витривалих, сміливих, вольових, спрямованих лише на перемогу; про тих людей, яких  інколи забували, залишаючи в тіні, забуваючи, хто приводив спортсмена до перемоги.

За показниками роботи в спартакіадному році кращих результатів досягли  спартаківські  наставники –  з бадмінтону – В.П.Марченко, баскетболу – В.Я.Боженар (обидва – з Миколаєва),з боксу – Ю.В.Бухман (Донецьк), В.О.Кленін (Маріуполь), А.І.Григорян (Севастополь),з видів бортьби – С.Г.Пінський, Б.Я.Дехтяр (обидва Київ), О.Ф.Корсиков, О.Л.Пуриць (обидва – Одеса), тернопільчани – В.П.Плосконос і В.П.Ломанцев, А.І.Яровий (Черкаси), з велоспорту – Б.Н.Задорожний (Харків), В.П.Дзюба (Луганськ), з веслування на байдарках і каное – М.С.Герцик (Львів), В.Й.Свєтачев (Житомир), Т.Ф.Шапошніков (Рівне), О.К.Самирова (Вінниця), з академічного веслування – Ю.І.Шнайдер (Дніпропетровськ),з парусу – миколаївець В.І.Кравченко,з стрибків на батуті – В.М.Горжій, В.І.Колесник (Харків), з сучасного п’ятиборства – П.Ю.Бірман (Луганськ), О.Г.Примільський (Львів), з важкої атлетики – В.А.Рожко (Донецьк), з плавання – Ю.М.Шестаков, Н.І.Артюх (Запоріжжя), з шашок – М.Л.Ашбель (Харків), В.Л.Сандлер (Одеса),  з шахів – Л.Ф.Пантєлєєв (Одеса). А як не згадати тренерів з гандболу – І.Є.Турчина, Л.Б.Когана, В.М.Астахова, Л.В.Вайнтрауба (Київ), з легкої атлетики – В.І.Омельченка (Харків), Ю.Я.Мовчана і Л.В.Сіренка (обидба – Черкаси), В.І.Полякова (Суми), В.В.Степанова (Чернівці), В.Д.Бредихіна (Нікополь) і багатьох, багатьох інших, чиї підопічні високо несли червоно-білий прапор „Спартака”.

В орбіту турбот Української республіканської ради ДСТ „Спартак” нагальними питаннями входила  ефективна підготовка до стартів VІІ літньої Спартакіади  народів СРСР та ХХІІ Олімпійських ігор 1980 року в Москві. В цьому напрямку робилося усе можливе для поліпшення тренувального процесу провідних спортсменів, участь їх у престижних змаганнях. З олімпійським прицілом  працювали опорні пункти олімпійської  підготовки, центральні секції обласних рад та відділення спеціалізованих ДЮСШ. Приділялася увага пошуку нових форм роботи з молодими перспективними спортсменами в середніх спеціальних учбових закладах, якими опікувалося спорттовариство.

Головним напрямком роботи у цьому „Спартак” вбачав концентрацію зусиль усіх зацікавлених організацій і відомчих рад спорттовариства з метою вироблення комплексного підходу для якісної підготовки до змагань, роботи опорних пунктів, розширення й організаційного зміцнення спецкласів, спортшкіл тощо. „Спартак” взяв курс на зростання масової майстерності спортсменів і підготовки висококваліфікованого резерву для збірних команд республіки і країни.

Спорткомітет України разом з ДСТ підготував уточнені списки спортсменів-кандидатів  у   збірні   команди   для   підготовки   і   участі  в VІІ Спартакіаді   народів    СРСР і ХХІІ   Олімпійських   іграх   1980 року. Від   республіканської   організації   „Спартак”   до   цих   списків потрапило  109 спортсменів-кандидатів з 20 видів спорту. Особливо представницьким в списках були легкоатлети, плавці, борці греко-римського стилю та гандболістки. Укррада  ДСТ „Спартак” передбачила систематичний  контроль за виконанням індивідуальних планів кандидатами до збірних команд республіки, надання методичної допомоги в організації навчально-тренувального процесу, підвищення професіональної кваліфікації тренерів тощо.

Українська республіканська рада ДСТ „Спартак” у 1978 році  добилася високих показників з ровику масової фізичної  культури та стала переможцем соціалістичного змагання серед ДСТ і відомств України. Її нагороджено перехідним Червоним прапором Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради. В урочистій обстановці  Червоний прапор вручали заслуженим майстрам спорту Н.Бочаровій і О.Канакі, екс-чемпіону країни з вільної боротьби,заслуженому тренеру України М.Комову, срібній призерці чемпіонату світу з академічного веслування О.Кришевич та керівництву Укрради ДСТ.

– Спартаківцям є чим пишатись, – говорив у своєму виступі на пленумі голова Укрради ДСТ  П.Ю.Влох.- Товариство помітно зміцніло,  дійовішими стали колективи фізкультури, розширилася спортивна база, зросла кваліфікація фізичних працівників, тренерів, громадського активу.

Пленум націлив спартаківські колективи  на успішний виступ в стартах VІІ Спартакіади  України та народів СРСР.

Заключний етап Спартакіади  України проходив в Донецьку за участю команд областей і міст, на якому  розігрувалися медалі   й республіканські титули. До речі, в такому дусі побудована й програма змагань, що передувала московським фіналам. Це давало змогу випробувати українську легку атлетику,  концентруючи увагу на головних напрямках.

Донецькі фінальні старти продемонстрували найкращу  колективну форму з  піком на липень, коли в Москві відбудуться фінали VІІ Спартакіади народів СРСР.

В командному заліку VІІ Спартакіади України „Спартак” посів третє місце, за що нагороджений призом Ради Міністрів УРСР.

У липні 1979 року вся увага громадськості країни була прикута до столиці нашої Батьківщини – Москви, де 21 липня урочисто відкрита  VІІ літня Спартакіада народів СРСР. Це був  грандіозний огляд розвитку масового спорту  в країні. Спартакіада стала спортивною рікою, яка котила широким могутнім плином, вбираючи в себе з 1977 року мільйони невеличких джерелець, що іменувалися колективами  фізичної культури, звідси був її початок, потім прискорюючи свій повеневий хід, барвами розкривалася в змаганнях областей, спортивних товариств, різноманітних галузевих міністерств і профспілок, згодом – республік, країв, спортивних товариств, і вже, ніби море, бурхливе, життєдайне, наповнене молодістю, силою, красою, квітло усіма барвами у фінальних столичних стартах.

VІІ літня Спартакіада народів СРСР стала однією з знаменних і вразливих подій в історії радянського фізкультурного  руху і міжнародного спорту. Фінальні змагання Спартакіади як по масовості, так і по організації й рівню  спортивних досягнень стали, по суті, генеральною репетицією  наступної Олімпіади-80.

У фіналах Спартакіади взяло участь понад 12 тисяч радянських спортсменів і гостей з 84 країн світу. Було встановлено 10 світових, один європейський і 18 всесоюзних рекордів, а також 257 рекордів союзних республік. І приємно, що в цей каскад рекордів вплелися й досягнення, встановлені спартаківцями України.

Прикрасою фінальних змагань Спартакіади з легкої атлетики став світовий рекорд жіночої команди України у естафетному бігу 4 х 200 метрів. В її складі Р.Махова з Дніпропетровська, Н.Зюзькова з Донецька, Т.Пророченко із Запоріжжя і київська спартаківка М.Кульчунова. Дружній квартет  представниць   різних   спортивних   товариств   проніс  естафету за 1 хвилину 30,8 сек. Дівчатам вручені золоті нагороди Спартакіади і вони стали володарками одразу  чотирьох рекордних досягнень – світу, Європи, СРСР і України.

21-річна Марія Кульчунова, майстер спорту міжнародного класу, неодноразова чемпіонка країни, тільки напередодні двічі встановила рекорд СРСР з бігу на 400 метрів, спочатку в попереднім забігу – 49,83 сек., а потім у фінальному, у оточенні провідних легкоатлеток – українки Н.Зюзькової, з Москви – М.Сидорової та І.Багрянцевої, довівши рекорд до 49,77 сек, М.Кульчунова завоювала другу золоту нагороду з рекордом країни.

Третю золоту нагороду М.Кульчуновій принесла естафета 4 х 400 метрів, де вона з спартаківкою із Запоріжжя  І.Ольховниковою та  з Т.Пророченко і Н.Зюзьковою пронесла естафетну паличку за  3хв.26,1сек. А ось в естафетному квартеті  4 х  800 метрів М.Кульчунова разом з подругами посіла друге місце і завоювала „срібло” Спартакіади.

Так, протягом п’яти спартакіадних днів київська спартаківка Марія Кульчунова стала  володаркою трьох золотих  і однієї срібної   медалей, і принесла збірній команді України 112,5 золотих очок.

Інші досягнення спартаківців України з легкої атлетики були занадто скромними.   Бронзову   нагороду   завоював   харківський    бігун  В.Лисков в   складі    українського  чоловічого квартету  4х800 метрів, а також киянин В.Машковський у бігу 400 метрів з бар’єрами. До шістки кращих потрапила п’ятиборка  Т.Шлапакова з  Дніпропетровська, восьмими були І.Ольховникова із Запоріжжя на 200 метрів,  і дискоболка С.Сухова з Харкова.

Спартаківські легкоатлети в значній мірі сприяли в цілому успішному виступу  українського колективу, який на Спартакіаді став другим.

На  спартакіадному килимі успіх супроводжував тернопільського  борця греко-римського стилю спартаківця Анатолія  Єльчинінова. Вихованець заслуженого тренера України В.П.Плосконоса мав кремезну статуру у 198 см зросту та 117 кг ваги і боровся  у важкій категорії. Він послідовно переміг румуна екс-чемпіона Європи, олімпійського призера В.Долинського, екс-чемпіона світу болгарина Дієва і у фіналі зустрівся з київським армійцем О.Колчинським, але із-за травми знявся із змагань. Друге місце місце  і срібна медаль дісталася тернопільському борцю.

Бронзову нагороду завоював тернопілець В.Каратаєв (вага до 68 кг).

З ІХ чемпіонату світу з художньої гімнастики, що  відбувся в знаменитому палаці спорту „Уемблі”  в Лондоні повернулася золотоносна команда СРСР, яка виборола перше місце на чолі з абсолютною чемпіонкою Іриною Дерюгіною. Разом з нею золоті нагороди завоювали Ольга Щеголєва, Вікторія Серих, Людмила Євтушенко. Українські спартаківці  зразу включилися в змагання VІІ Спартакіади народів СРСР і блискуче вписалися в програму,  де художня гімнастика  вперше здобула прописку на цих змаганнях.

Ірина Дерюгіна завоювала звання абсолютної чемпіонки Спартакіади і разом з подругами забезпечила команді України перше місце.

Високих результатів  добилися українські плавці, які теж стали переможцями Спартакіади. Щоправда, внесок спартаківців був незначний. Запорізька плавчиха М.Горових стала переможцем в комплексному плаванні на 200 метрів і завоювала золоту нагороду, а в плаванні на 100 метрів вільним стилем була сьомою. Срібну нагороду виборов харків’янин О.Чаєв на 1500 метрів вільним стилем. Інші плавці з харківського центру „Луна”  приносили половинний залік двом спорттовариствам, серед них Смаль, Черненко, Молоков, Виборнова, Мурзак, Тюрина  й інші молоді спартаківці.

На Спартакіаді знову відзначилася збірна команда України з гандболу, основу якої склали вихованки київського „Спартака” на чолі з заслуженим тренером СРСР І.Є.Турчиним.  Гандбольний турнір проходив у Києві. Перемігши у попередніх іграх, українські гандболістки потрапили до напівфіналу, де завдали поразки командам РРФСР (області, краї, АРСР) – 23:9,  Швеції  – 21:11, Югославії – 16:15; Москви – 26:12 та Молдавії – 31:8 й потрапили до фіналу.

Команді України протистояли досвідчені литовські гандболістки, але й вони не могли нічого  вдіяти проти володарок Кубку європейських чемпіонів, багаторазових чемпіонів СРСР і поступилися 10:23. Золоті нагороди Спартакіади завоювали Н.Митрюк, Л.Боброва, Л.Зубарь, Л.Карлова, І.Пальчикова, З.Турчина, Т.Кочергіна,Л.Порадник (Бобрусь), Л.Пушкар, С.Багалика, О.Зубарева, Л.Одинокова, О.Дедусенко, Т.Грушко, старший тренер І.Є.Турчин та інші офіційні особи.

Успішно виступали українські спартаківці  і в інших видах Спартакіади, приносячи нагороди і дорогоцінні очки для командного заліку. Всього  в спартакіадних стартах українські спартаківці завоювали 19 золотих, 16 срібних і 5 бронзових медалей.

Напередодні Олімпіади-80 Українська республіканська рада ДСТ „Спартак”  прозвітувалася на ВДНГ та провела VІІ пленум під девізом „Олімпіаді – гідну зустріч”. Спартаківцям було про що звітувати. За роки десятої п’ятирічки  підготовлено близько 4,3 мільйони розрядників і значківців ГПО,  кількість фізкультурників зросла на 600 тисяч чоловік. На VІІ літній Спартакіаді народів  СРСР спартаківці України завоювали 30 нагород. Чемпіонами світу стали 15 спартаківців, Європи – 24, СРСР – 125 чоловік. 16 спартаківців включено до олімпійської збірної країни. Крім того, до Ігор готувалося 17 спортсменів харківського плавального центру „Луна”.

Спортивний рік продовжив старти VІІІ літньої Спартакіади  народів СРСР, тому спартаківці взяли зобов’язання делегувати до складу збірної команди України для участі у фінальних  спартакіадних змаганнях 874 спортсменів і завоювати 37 перших, 40 – других та 72 – третіх місць з усієї програми Спартакіади і набрати 8066 очок, завоювавши 21 золоту, 15 срібних та 15 бронзових нагород.

Вся увага Укрради ДСТ „Спартак” була сконцентрована на підготовку та участь в спартакіадних стартах VІІІ літньої Спартакіади народів СРСР.

23 липня 1983 року в Москві, на Центральній спортивній арені в Лужниках, був запалений вогонь і  урочисто відкриті фінальні змагання VІІІ літньої Спартакіади народів СРСР. Як завжди,  спартакіадні старти стали новим  етапом підготовки до наступної Олімпіади-84,  залишивши яскравий слід в фізкультурному русі країни.

В кожному виді програми за нагороди Спартакіади точилася гостра безкомпромісна боротьба.

Вчетверте золоті нагороди у спартакіадному турнірі завоювала жіноча  гандбольна команда України, в складі якої було 13 спартаківок. Дівчата на чолі з своїм тренером І.Є.Турчиним відмінно провели турнір, перемігши усіх своїх суперниць. Золоті нагороди  VІІІ Спартакіади народів СРСР отримали спартаківські гандболістки Наталя Митрюк, Ольга  Зубарева, Лариса Карлова, Любов Одинокова, Ольга Дедусенко, Людмила Коломієць, Ірина Пальчикова, Людмила Салова, Тетяна Горб, Євгенія Товстоган, Марина Базанова, Олена Тихоненко і Наталя Висоцька. Українські гандболістки забили 322 голи у ворота  своїх суперниць, бомбардирами турніру стали Ольга Зубарева, яка відзначилася „забійними” 44 голами та Любов Одинокова  і Людмила Салова – по 39.

На повний голос заявив про себе львівський веслувальник Василь Береза, який у фінальному заїзді на каное-одиночці на кілометровій дистанції з відмінним результатом 4 хв.01,70 сек. був кращим.

Незабаром Василь братиме участь в чемпіонаті світу з веслування на байдарках і каное в Гельсінках і повернеться додому з золотою нагородою, завойованій у фіналі заїзду  каноїстів на 1000 метрів (тренер О.І.Колибельников).

Переможцем Спартакіади стала збірна чоловіча баскетбольна команда України. Гравцям  вручені золоті медалі, серед них був і спартаківець з Ворошиловграду (нині Луганськ) Сергій Лисько (тренер Ю.П.Велігура).

Високих результатів добилися плавці. По дві золоті нагороди виграли киянин Сергій Красюк, харків’янин Олексій Марковський. Успішно виступили  Юрій Присекін та Ірина Орлюк з Києва, Ірина Будиліна, Світлана Копчикова з Полтави та інші.

До речі, Сергій Красюк, Олександр Ткаченко та Олександр Марковський (на двох дистанціях) згодом стали чемпіонами Європи.

Справжньою окрасою спартакіадних стартів легкоатлетів України стали завойовані  у гострій боротьбі золоті медалі спартаківок у фіналі естафетного бігу  4 х 400 метрів. Команда в складі провідних  атлеток Ірини Ольховникової з Запоріжжя, Людмили Джигалової з Харкова та киянок Марії Пінігіної й Олени Владикіної пронесла естафету  за 3хв.25,34 сек. Ірина Ольховникова завоювала другу золоту нагороду  за перше місце у фіналі забігу на 200 метрів.  Марія Пінігіна  стала переможцем у бігу на 400 метрів, що принесло їй теж другу золоту медаль.

Четвертими у фіналах стали Надія Коршунова з Харкова – 100 метрів з бар’єрами та її земляк Сергій Гаврась – з метання спису. Принесли команді залікові очки Алла Стратегопуло та Олександр Надуда – на 100 метрівці,  десятиборець Ігор Колованов та інші спартаківці.

Після Спартакіади киянка Марія Пінігіна в чемпіонаті світу з легкої атлетики  у фінській столиці –  Гельсинки завоювала дві бронзові нагороди в складі естафетної збірної команди СРСР  4х400 метрів та з бігу на 400 метрів, де встановила рекорд країни.

Свою  лепту в спартакіадну копилку України внесли ходаки-спартаківці. Вони  брали участь в Кубку СРСР, що проводився в Черкасах, з паралельним заліком для Спартакіади. Тут відзначилися    Раїса Синявіна з Сум, яка перемогла з спортивної ходьби на 5 км та Андрій Чернов з Житомира – на 30 км.

Підводячи підсумки участі спартаківців у спартакіадних  змаганнях, голова Укрради П.Ю.Влох на республіканському пленумі „Спартака” зауважив, що Спартакіада виявила ряд вузьких місць в тренувальному процесі, відставання деяких видів в товаристві,  зокрема,  з академічного веслування і художньої гімнастики, боксу й кінного спорту, важкої атлетики і стрільби  з луку, видів боротьби – вільної і греко-римської.

З 3 червня по 30 вересня 1987 року тривали Змаганнях ІХ літньої  Спартакіади народів СРСР. У фіналах вони зібрали понад  вісім тисяч спортсменів. В ході змагань було встановлено багато рекордів.

Спартаківці внесли свій спартакіадний внесок. Крім срібних нагород київських гандболісток,  нагороди завоювали і легкоатлети. Змагання їх пройшли в Ташкенті, де українська команда стала переможцем Спартакіади.

Бронзову нагороду у фінальному забігу на 100-метрівці принесли І.Слюсар з Дніпропетровська. Золоті медалі  у естафеті 4 х 100 метрів серед жінок завоювала  команда України,  в складі якої виступали харків’янка Н.Герман та І.Слюсар. „Золото” в естафеті на 4 х 100 метрів дісталося і донецькому спартаківцю  М.Розгонову, де він виступав в складі української команди. А Д.Дугинець в естафетній командні України 4 х 100 метрів був п’ятим.

Чемпіоном Спартакіади  стали городошники України. Серед них золоту нагороду завоював і спартаківець С.Ільїн, шофер з Євпаторії.

А в Тулі на велотреку О.Кириченко з Сум був нагороджений бронзовою медаллю за третє місце в гіті на 1000 метрів з місця серед чоловіків.

Успішно виступали спартаківці і в інших видах програми Спартакіади.

Це була остання Спартакіада в тій країні, якої нині нема.

В новій незалежній Україні розпочався відлік нових Спартакіад, які стали оглядом спортивних сил молодої країни. Особливо успішно виступали спартаківці в III Всеукраїнських літніх спортивних іграх 2007 року.

Новий  спортивний сезон для спартаківців   був насиченим з проведення фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів,  головними з яких  стали Ігри, щось на кшталт колишніх всенародних спартакіад  радянських часів. До їх програми входили змагання з 40 олімпійських та 13 неолімпійських видів спорту. Розпочавшись 12 березня турніром майстрів шкіряної  рукавички, що відбувся в Запоріжжі, Ігри фінішували змаганнями борців греко-римського стилю в цьому ж наддніпрянському місті. Восьмимісячний спортивний марафон проходив із заліком для команд регіонів України, так і ФСТ і відомств.

Спартаківські  спортсмени  успішно подолали опір провідних і команд, і своїх візаві, щоб виступити якнайкраще. Вже у першому виді програми Ігор-2007 – боксі  „Спартак” став переможцем (і чемпіоном України – залік проводився  паралельно, крім командних ігрових видів), маючи в заліку трьох чемпіонів – вінничанина Андрія Лук’янчука (вага до 64 кг), миколаївця Сергія Дерев’янченка (до 75 кг) та В’ячеслава Шабранського (до 81 кг) з Житомира.  Крім того, на п’єдестал Ігор піднявся  харків’янин Сергій Голубов (до 57 кг) і був нагороджений срібними медалями Ігор і чемпіонату, а трьом спартаківцям вручено бронзові медалі – харків’янам Денису Шкарубі (до 48 кг), Володимиру Шевченку (до 57 кг) і вінничанину Дмитру Кучеру (до 91 кг).

Як завжди, впевнено почувала себе у змаганнях жіноча команда шаблісток з Миколаєва, в складі якої були спартаківки  Ольга Харлан, яка стала чемпіонкою,  срібною призеркою Олена Хомрова та бронзовою медалісткою Ніна Козлова. „Бронзу” додали до командного заліку Олексій  Кукса і Марина Шимко з Хмельницька. Вони, по суті, й принесли „Спартаку”  третє командне місце в змаганнях.

В спортивних іграх домінували спартаківські  команди. У жіночій команді Донеччини з футзалу всі 10 учасниць були спартаківки, вони й стали переможцями Ігор України. Шість столичних  спартаківців в складі збірної Києва завоювали „золото”,  10 в складі команди Донеччини стали срібними призерами, а в команді Київської області, яка була третьою, „бронзу” отримало 7 спартаківців.

У великому футболі чемпіонами стали  гравці Донецької області, які виступали спартаківським колективом.  Усі 18 футболісти завоювали золоті медалі спортивних ігор. У волейболістів попереду вихованці  черкаського регіону: чоловіча команда у фіналі перемогла харків’ян  і завоювала комплект золотих нагород, у жінок – першими і третіми теж були черкащанки. Жіночий баскетбол був представлений запорізьким колективом, який і був переможцем (в команді  було вісім спартаківок). А у чоловіків „бронзу” отримали столичні гравці.

У Євпаторії 262 плавця з 21  збірної команди областей, Криму та Києва, майже тиждень змагалися  за звання кращих.  „Спартак”  був четвертим серед ФСТ, завоювавши по чотири золотих та срібних нагород та дві бронзові. Левинну частку нагород приніс киянин Денис Силантьєв, який став чемпіоном на трьох дистанціях у 100 і 200 метрів батерфляєм та комбінованій естафеті 4 х 100 метрів, а також завоював „срібло” ще у двох естафетних запливах. Чемпіонкою стала на 200-метрівці батерфляєм Тетяна Хала з Дніпропетровська. Срібні медалі завоювали Олег Лисогор, двічі – Ганна Євчак з Кіровограда та Ганна Хлистунова з Рівного. ”Бронза” – у Олега Лисогора і  Дениса Дуброви з Дніпропетровська.

Успішний виступ дівчат-велосипедисток у груповій гонці на 122-кілометровій дистанції, де миколаївська гонщиця Єлизавета Бочкарьова стала переможницею, та в годинній гонці, де перемогли луганчанки Леся Колитовська та Світлана Галюк,   приніс  команді „Спартака” командну першість в Іграх.

„Королева спорту” на  змаганнях  була представлена спартаківськими легкоатлетами майже усіма регіонами. Спартаківські атлети стали  третіми: вісім золотих нагород та по п’ять срібних і бронзових медалей, що завоювали спартаківці, свідчили  про значний потенціал їх в спорттоваристві та увагу, що приділяли керівники  Центральної і регіональних рад „Спартака” та тренерські наставники.

Легкоатлетичні змагання проходили в чотирьох регіонах. Розпочалися вони в Сумах змаганнями зі спортивної ходьби на 20 км. Вже тут розпочався лік медалям: „бронзу” виборола Надія Прокопчук з Волині.

Основна програма відбулася на спортбазах Донецька. 649 учасників з усіх регіонів України взяли старт з довільної програми спортивних Ігор-2007. Золоту медаль  з бігу на 110 метрів з бар’єрами завоював киянин Сергій Демидюк, стрибок у довжину Валерія Васильєва з Києва приніс йому лише „бронзу”. Волинський спринтер Роман Козуб в естафетній команді 4 х 100 м завоював „Спартаку” срібну медаль, а донеччанин Сергій Іщенко  в естафеті 4 х 400 м – бронзову нагороду.

У жінок золоті медалі „Спартаку” принесла Ірина Штангеєва з Донецька у бігу на 100 м. Чернігівська бігунка на 400 метрів Ольга Завгородня була другою. На стайєрській дистанції 5000 метрів Тетяна Головченко і Наталія Беркут були попереду (обидві з Київської області). А наступного дня Наталя Беркут до „срібла” додала „золото” на дистанції 10000 метрів. У довжину черкаська спартаківка Олександра Стадник стрибнула  на 6м 74см і стала срібним призером. Одеській легкоатлетці  Тетяні Насоновій досить було штовхнути  ядро на 16м 25 см, щоб стати чемпіонкою Ігор. До своїх двох золотих нагород донеччанка  Ірина Штангеєва в естафеті 4 х 100 метрів додала третю, яку виборола  разом з одноклубницею  Дариною Приступою. Бронзову медаль в складі Житомирської команди 4 х 400 метрів виборола спартаківка Юлія Сухотська.

Третій етап змагань проходив у Івано-Франківську, де змагалися ходаки на 50 км. Чемпіоном  став спартаківець з Київської області Сергій  Будза.

Заключний  етап –  марафон – проходив в Києві. У жінок спартаківка з Кіровограда Ганна Пєшкова успішно подолала 42км 195м і стала срібною призеркою змагань.

Успішно виступали спартаківці і в інших видах спорту.

Для „Спартака” ІІІ Всеукраїнські літні спортивні ігри фінішували в Запоріжжі, де в змаганнях з греко-римської боротьби  останню крапку поставив в Іграх і  єдину  нагороду – бронзову медаль – завоював запорізький атлет Амзамін Джабаров (вага до 55 кг).

А взагалі спартаківці в Іграх-2007 вибороли  26 призових командних місць. Вони були кращими у  дев’яти видах програми – боксі, велошосе,  чоловічих – волейболі, гандболі та пляжному волейболі, жіночих – баскетболі, волейболі, гандболі та футболі, посіли другі місця в п’яти видах та були третіми у дванадцяти. Призерами стали представники з вітрильного спорту, велотреку, дзюдо, марафоні, легкої атлетики, тенісі,  фул-егону та інших. Якщо провести градацію серед команд ФСТ і відомств з заліком 1-8 місць з олімпійських  видів (без ігрових), то спартаківці були третіми після колективів „Україна” і „Динамо”, і стали переможцями з 16 ігрових видів спорту.

Для спартаківців України олімпійський 2008  рік був насиченим на спортивні заходи.  Програма календаря спортивно-масових і оздоровчих заходів рясніла „своїми” та участю в національних змаганнях, в яких  вирішувалася доля кожної,  до цього завойованої, олімпійської ліцензії. Адже мало було її завоювати, необхідно ще й підтвердити та перевершити її результат.

Понад 30 спартаківців отримали  олімпійські ліцензії. Проте кожний чемпіонат чи турнір примушував їх володарів відстоювати право  участі у Олімпійських іграх з особливою віддачею усіх фізичних і моральних сил, проявляючи волю до перемоги, встановлюючи власні і національні рекорди.

Не стала винятком й всеукраїнська першість з легкої атлетики. Спартаківці в   ній   стали чемпіонами  з    бігу на   110 метрів з бар’єрами – це   успішно  завершив  дистанцію киянин Сергій Демидюк, донеччанка Ірина Штангеєва двічі піднялася на вищу сходинку п’єдесталу – з бігу на 100 та 200 м. Тетяна Головченко з Сум та Наталя Берун з Київської області завоювали відповідно 1-2 місця з бігу на 5000 метрів. Другого  дня Наталя Берун стала переможцем на 1000 метрів. Черкащанка Олександра Стаднюк (Шишлюк) стрибнула на 6м 74см і посіла друге  місце.  Одеситка Тетяна Насонова штовхнула ядро на 16м 25см і стала чемпіонкою змагань.

У чоловіків на стайєрській дистанції 10000 метрів срібну нагороду виборов спартаківець з  Волині Віталій Шафер. Стрибун у довжину киянин Валерій Василенко став третім і завоював бронзову медаль.  А ось  херсонський стрибун Андрій Проценко подолав висоту у 2м 20см і був четвертим.

Відзначилися спортсмени і з інших видів спорту. У Харкові на Кубку України у стрільбі з луку  спартаківці  з Сум Андрій Волощенко, Дмитро Шаматрин та Олександр Друцул з Чернівецької області  стали третіми в командній  першості й завоювали бронзові нагороди.

Відзначилися й плавці. З чемпіонату світу в Австралії Ганна Хлістунова з Рівного привезла бронзову медаль у брасі на 100-метрівці, а Олег Лисогор і Сергій Бреус на своїх дистанціях були п’ятими.

Наступного сезону, коли до Олімпіади залишалося кілька місяців, у Манчестері (Великобританія)  завершився чемпіонат світу з плавання на короткій воді. Українські плавці завоювали сім нагород. Чемпіонами і призерами стали  Олег Лисогор та Сергій Бреус. А на чемпіонаті Європи в Ейндховені Бреус  був другий, а  Лисогор – третім.

Перевіряли свою готовність до олімпійських стартів і легкоатлети. В зимовій першості  в легкоатлетичному комплексі Сум зібрались кращі спортсмени. Черкащанка Олександра Стаднюк (Шишлюк)  без перешкод виборола золоту медаль у стрибках у довжину та „бронзу” у потрійному стрибку. Стайєрка з Сум  Тетяна Головченко з бігу на 3000 метрів прийшла до фінішу першою, одеситка Тетяна Басонова стала другою у штовханні ядра.

Згодом в національному чемпіонаті у липні Тетяна Басонова знову була другою, як і Олександра Стаднюк (Шишлюк) з Черкасс зі стрибків. А  киянин Валерій Васильєв стрибнув на 8м 04см і став переможцем. Золоту нагороду завоювала стайєрка з Сум Наталя Беркут на 10-кілометровій дистанції.

Відзначилися гандболісти запорізького ЗТР, які в нелегкій боротьбі завоювали золоті нагороди чемпіонів України.

У важкоатлетів на чемпіонаті України в Миколаєві кращими стали  дівчата. Вони посіли перші місця в трьох номінаціях програми: дніпропетровська атлетка О.Новетна (вага до 48 кг), донеччанка О.Ветрова (вага до 58 кг) та Н.Давидова (вага до 69 кг) з Чернігова.


ІСТОРІЯ

ІСТОРІЯ (частина 2)

ІСТОРІЯ (частина 3)

ІСТОРІЯ (частина 4)

ІСТОРІЯ (частина 5)

ІСТОРІЯ (частина 6)

ІСТОРІЯ (частина 7)

ІСТОРІЯ (частина 8)

©2019 ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНЕ ТОВАРИСТВО «СПАРТАК»​ / ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Search