ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНЕ ТОВАРИСТВО «СПАРТАК»​

ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Незабутні, буремні двадцяті....

Чаша стадіону, заповнена, як завжди, перед змаганнями тисячами прихильників спорту,  вирувала, вплітаючи своє багатоголосся в акомпанемент музичного супроводу. Вони прийшли помилуватися в цей травневий день спортивним видовищним святом на честь величного Дня Перемоги, в програмі якого чисельні гімнастично-фізкультурні показові  виступи, спортивні змагання. Радісний гомін прокотився трибунами стадіону. Заграли сурмачі, урочисто проголошуючи відкриття спортивного свята, і парад розпочався.

На доріжки Центрального стадіону, чітко карбуючи крок, виходить різнобарвна колона прапороносців. Теплий весняний вітер злегка полощить спортивні знамена, де серед їх розмаїття виділяються червоні стяги спортивного товариства  „Спартак”, з білою діагональною смугою і орденом вождя  пролетаріату вгорі в лівому кутку.

 

За головною колоною знаменоносців, немов ріка, що широким плином котить стрімку хвилю, прямують під звуки бадьорого спортивного маршу колони струнких дівчат з блакитними стрічками, за ними виступають фізкультурники-спартаківці. Червоні майки з подовженою білою смугою і літерою „С” у  ромбовому обрамленні на грудях  мускулистих красенів, гартованих спортом, чудово доповнюють плин широкої спортивної ріки...

Мимоволі подумалось, а де джерела „спартаківської” цієї ріки?  Звідки початок? Чи не з тих далеких двадцятих років, коли  зароджувалися паростки фізкультурного руху, вони брали стрімкий розгін, щоб зараз злитися в єдиний широкий і сильний потік?

На згадку приходить  крилатий горьковський вислів: „Не знаючи минулого, неможливо збагнути справжній зміст сучасності і мети майбутнього..”

Справді, з чого починався спорт в нашому товаривстві? Звичайно, з залишків колишніх дореволюційних спортивних осередків і з перших гуртків Всевобучу, що дбайливо акумулювали в собі риси минулого, а також з пролетарських гуртків промислової  кооперації, „кустарів-одиночок”, артільних працівників тощо.

Саме від них у спадщину молодій радянській республіці дісталася гучна спортивна слава, що кликала молодь бути такою ж сильною і непереможною, але не залишила майже ніякої спортивної бази для здійснення мрій. Звичайно, та  невелика кількість гімнастичних залів, стадіонів, велотреків, яхт-клубів, що раніше слугували привілегійованій частині населення, не могли задовольнити пролетарську молодь, яка тягнулася до занять спортом. Пізнавши фізичні вправи і перші  види спорту на курсах Всевобучу, молодь швидко усвідомила їх величезне оздоровче значення, хотіла мати їх постійними супутниками свого дозвілля, щоб краще гартуватися до самовідданої праці на благо рідної Вітчизни і завжди бути готовою до її захисту.

Справді, з чого починався спорт в нашому товаривстві? Звичайно, з залишків колишніх дореволюційних спортивних осередків і з перших гуртків Всевобучу, що дбайливо акумулювали в собі риси минулого, а також з пролетарських гуртків промислової  кооперації, „кустарів-одиночок”, артільних працівників тощо.

Саме від них у спадщину молодій радянській республіці дісталася гучна спортивна слава, що кликала молодь бути такою ж сильною і непереможною, але не залишила майже ніякої спортивної бази для здійснення мрій. Звичайно, та  невелика кількість гімнастичних залів, стадіонів, велотреків, яхт-клубів, що раніше слугували привілегійованій частині населення, не могли задовольнити пролетарську молодь, яка тягнулася до занять спортом. Пізнавши фізичні вправи і перші  види спорту на курсах Всевобучу, молодь швидко усвідомила їх величезне оздоровче значення, хотіла мати їх постійними супутниками свого дозвілля, щоб краще гартуватися до самовідданої праці на благо рідної Вітчизни і завжди бути готовою до її захисту.

Організація нових відділень молодіжно-спортивного товариства „Спартак” в різних містах України стала поштовхом до широкого залучення пролетарської молоді до занять спортом, проведення змагань та створення спортивної бази.

Прикладом цієї діяльності може слугувати  Черкаське відділення „Спартака”, яке очолило бюро при повіткомі КСМ України і проводило роботу по залученню до регулярних занять фізкультурою і спортом робітничу молодь міста та навколишніх сіл, організовувало перші спортивні  змагання і показові виступи. Створена гімнастично-спортивна група відділення Всевобучу з 22 спортсменів, що стала спартаківською, була застрільником проведення серед молоді змагань з футболу, кульової стрільби, легкої атлетики, гімнастики. У 1923 році міська молодь спорудила перший стадіон в Черкасах.

В Одеській губернії  нараховувалося 32 спортивні клуби і понад сто інших спортивних організацій, серед них - три яхт-клуби, в кожному з яких займалося спортом близько 500 чоловік. 12 серпня 1923 року в Одесі закінчено будівництво і відкрито Червоний стадіон. Відділення „Спартака” відкрило мотовелосекцію, в яхт-клубі створили 17 веслувальних  команд по 15 чоловік в кожній, провело змагання з футболу, гімнастики, водних видів спорту, мотоциклетні та велосипедні гонки на приз пам’яті одного з перших російських авіаторів одесита М.Єфимова та інші. При відкритті стадіону відбулася і перша олімпіада Одещини.

А в Києві на початку серпня 1923 року відбулася губернська олімпіада за участю комсомольсько-спортивних клубів „Спартака”  з команд міських  районів Києва, а також з Умані, Малина, Бердичева, які змагалися з баскетболу, легкої атлетики, футболу, велоспорту, фехтування та гімнастики. Команда київського спортклубу „Спорт” в складі Г.Касперського, В.Колпикова, П.Лукашевича і В.Калини в естафеті 4х400 метрів встановили новий рекорд України, що протримався з часу першої Всеросійської олімпіади в Києві майже десять років.

Масові змагання спартаківців відбулися і в інших губерніях, містах та районах республіки.

Це дозволило Центральному бюро Всеукраїнських  організацій фізичної культури „Спартак” з 8  по 10 вересня 1923 року провести Першу Всеукраїнську спартакіаду. До програми змагань було включено легку атлетику, футбол,  важку атлетику, велоспорт, гімнастику, фехтування, теніс, бокс, баскетбол (ці старти відбувалися на спортмайданчиках та стадіонах Харкова), а також з плавання і веслування (на базах Києва).

Перша Всеукраїнська спартакіада  закінчилася перемогою харківських спартаківців, які здобули більшість призових місць в змаганнях. Але головне було не в здобутих очках і метрах (хоч і це не знімалось з обліку), а в тому, що цікаві змагання стали складовою частиною програми Першої Всеукраїнської спартакіади. Це був огляд молодого пролетарського спорту, демонстрація його зростаючої сили. Вони  мали й велике політичне значення.  В спартакіаді взяло участь понад 300 спортсменів з восьми губерній України. Саме після цих змагань старе слово „олімпіада” була вперше замінено на „спартакіаду”.

Перша Всеукраїнська спартакіада стала поштовхом для подальшого розвитку фізичної культури і спорту в республіці .Вона мала й велике пропагандистське    значення.  У вільний від роботи і навчання час молодь намагалася займатися фізичними вправами, тренувалася в різних  самодіяльних спортивних гуртках.  Комсомольські організації і профспілкові комітети всіляко сприяли створенню фізкультурних гуртків і осередків на підприємствах, установах та в навчальних закладах. В зміст їх діяльності входили військово-фізична підготовка, особливо заняття легкою атлетикою, спортивними іграми, плаванням, фехтуванням, боротьбою, кульовою стрільбою, молодь діставала короткі відомості з гігієни, надання першої медичної допомоги тощо.

Комсомольці-спартаківці  поклали початок спортивній дружбі молоді міста і села, „змичці”, як говорили раніше. Спортсмени виїздили в навколишні села, виступали з показовими гімнастичними вправами,  організовували перші змагання з сільською  молоддю, проводили бесіди на спортивні теми. В містах республіки майже не було кадрів фізкультурних організаторів, за винятком груп ентузіастів-спортсменів. І вони взяли на свої плечі важкий тягар – сприяти організації і розвитку масової фізкультури і спорту. Слухаючи розповіді  ветеранів фізкультурного руху, або читаючи  замітки пожовклих від часу газет і журналів тих років, мимоволі  відчуваєш гордість і захоплення за молодь 20-х років, яка поклала початок пролетарському спорту.

Центральне бюро та керівні місцеві органи комсомольсько-спортивного товариства „Спартак” разом з новоутвореними радами фізичної культури в цей період продовжували направляти діяльність комсомольських  спортивних організацій, а згодом, у серпні 1924 р., коли ради зміцніли, і уникаючи паралелізму в роботі, бюро „Спартака” зливали з ними.

В склади рад фізкультури на місцях були введені колишні керівники „Спартака”,  бо як показала практика, їх комсомольська енергія та ініціатива відігравали вирішальну  роль за всенародне поширення фізичної культури і спорту, в організації спортивних свят молоді та змагань й  у проведенні перших спартакіад в містах і районах республіки. Фізкультурні ради стали тим зв’язуючи  ланцюгом, що об’єднували і узгоджували діяльність усіх органів, які проводили роботу в галузі фізичної культури.

Отже, зародження першого в Україні комсомольського спортивного товариства „Спартак” сприяло зміцненню ролі комсомольських  організацій в справі пролетаризації спорту, виконанню завдань по залученню усієї робітничої молоді до спорту шляхом створення на підприємствах, організаціях і районах  спорторганізацій „Спартак”, через які робітничі маси прилучилися до громадсько-політичного життя. Спартаківці проводили й значну  виховну роботу серед молоді, ведучу боротьбу з пережитками минулого. Крім того, вони допомагали  сформувати спортивні гуртки при профспілкових організаціях. Особливо сильними у спортивному відношення були спортивні гуртки радторгслужбовців, харчовиків, медичних працівників, деревообробників, місцевої промисловості та інші, які вже проводили значну учбово-тренувальну роботу всередині гуртків та змагалися між собою.

Починали зароджуватися підприємства промислової кооперації, при яких організовуватимуться гуртки масового спорту. Деякі з них ставали конкурентно здібними в спортивному  відношенні  навіть  крупним колективам фізкультури підприємств. Чисельність кооперативних організацій та їх роль в державному управлінні і громадському житті республіки зросли. Приємним фактором стало тяжіння молоді цих підприємств до спорту. Саме в надрах колективів промислової кооперації, перших артілей, організацій та учбових закладів закладалися підвалини майбутнього спортивного товариства, яке знову дістане ім’я легендарного Спартака.

Вже успішно працювали гуртки фізичної культури при галузевих  профспілках в Харкові, Києву, Луганську, Катеринославі (нині Дніпропетровськ),  Одесі, Юзівці (нині Донецьк), Черкасах, Житомирі, Чернігові, Полтаві, Тульчині, Вінниці та інших містах, накопичивши певний досвід спортивно-масової роботи. Працівників  промислової кооперації ще називали по старинці „кустарями”  і спортивні гуртки мали кустарний характер. Звичайно, не мали вони ні матеріальної базі, ні фахівців спорту, але у молоді цих підприємств  було досить молодецького запалу, невичерпної енергії, бажання прилучитися до занять спортом, загартовувати себе фізичними вправами для підготовки до продуктивної праці і захисту молодої країни Рад.

Розвиток масової фізкультури в артільних підприємствах, галузевих профспілках став часткою їх культурного життя, ставлячи собі за мету оздоровлення трудящих.

...Незабутні, буремні 20-ті  роки... Це вони стали стартом в боротьбі за масовість у фізкультурному русі, породжували перші спортивні осередки і гуртки, клуби, товариства, перші старти... Це був наступ на високі результати в спорті, це були роки всеукраїнського походу за здоров’я народу.

Так зароджувався пролетарський спорт.


ІСТОРІЯ

ІСТОРІЯ (частина 2)

ІСТОРІЯ (частина 3)

ІСТОРІЯ (частина 4)

ІСТОРІЯ (частина 5)

ІСТОРІЯ (частина 6)

ІСТОРІЯ (частина 7)

ІСТОРІЯ (частина 8)

©2019 ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНЕ ТОВАРИСТВО «СПАРТАК»​ / ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ

Search